Ти – учитель.
А учительство – це не хрест і не благословення Боже. Це твій щоденний, добровільний вибір.
У світі безліч інших можливостей, але ти обираєш саме цю.
Для тебе старт нового навчального року значно важливіший, аніж календарний, астрономічний, адже з нього починається новий виток спіралі твого життя.
Інколи ти забуваєш про друковані МОНівські програми, тому що твоєю програмою стає дитина, її рух вперед, її духовні потреби, її вершини і перепони.
Ти поступово вчишся сприймати усі види контролю як формальність, без якої на думку начальства школи не буває. Але разом із дзвінком ти заходиш в клас і безконтрольно ведеш своїх учнів на нові старти.
Коли відкрито, а коли й у формі внутрішніх критичних монологів ти прагнеш змінити світ довкола себе, хоча й тобі, як і всім людям, можна бути і легковажним, і смішним. Просто ти не забуваєш, що з тобою вітається половина району і ця ж половина оцінює - як ти, де ти і з ким ти?
Твої власні діти навчилися мовчки і терпляче чекати, коли ти за щоденними шкільними турботами згадаєш про їх існування. А чоловіки і жінки, в душі проклинаючи школу, тихо працюють на її ж благо, жаліючи тебе.
Тобі заздрять усі, тому що відпустка у тебе 56 днів. Але ніхто не здогадується, що жоден з них не прожитий без думок про школу.
Ти – учитель. Ти не вриваєшся в дитячі серця з вимогами і претензіями, а робиш усе, щоб стати бажаним «гостем» в їхніх неповторних світах.
Ти дивний. Але саме тобі люди довіряють найдорожче – своє майбутнє. Ставши учителем, ти входиш у коло обраних – коло дітей, тому що умієш відкривати розумне, добре, вічне у їхніх душах.
Зі святом вас друзі-вчителі!
Матеріал із ФБ
